Мнения об Украине и мире
От кого: gorda
Дата: Sat,
29 Sep
2007 14:02:28 +0300
Тема: Re: Развитие контакта.
Я только сейчас получил ваше послание и сразу пытаюсь на него ответить. Моя фамилия Горда, звать Александр и мне надоело прятаться за никами.
Давайте, я сразу сформулирую тенденцию - все, что я пишу и публикую, есть моё мнение, на данный момент, и я от него откажусь, с признанием своих ошибок, в случае изменения убеждений, в чём я сомневаюсь. Но, в любом случае, за свои слова, я отвечаю. И отказаваться от них, как некоторые?, не собираюсь. Чтобы понять, где-то и как-то, моё восприятие нынешней реальности, рекомендую, но не настаиваю, опубликовать вот это моё заявление владельцу сайта, С учётом, что это я!:
Итак, последний день агитаторов приходит к концу.
Рассказ Горда Александра, находится на форуме Гергардта Ивана. В конце рассказа комментарии – темным цветом Гергардта Ивана, а мои красного.
nej
Я
тут на дежурстве прослушал радио интерьвью с П.Симоненко, да-да с врагом
номер один нашего "уважаемого" Ющенки. Знаете, впечатлён. И не самой
программой, а теми техническими и экономическими средствами на её
выполнение. Теми самыми, такими необходимыми, для понимания или
воспринимания, подробностями. (1)
И, знаете, полный отклик в душе! Даже не знаю, у меня они спёрли идею о
народном контроле за выполнением политиками их обязанностей, или сами дошли
ранее, не важно! Жалею лишь об
одном, что в их программе, не придано никакого внимания роли профсоюзов, а
всё перенесено в проект основного закона. Это тоже их огромный просчёт в
моём понимании. Америка, в своё время, это учла и результат на лицо. Эту
часть их истории, я хорошо изучил в своё время. (2) Правда, вы,
как владелец завода, естественно ПРОТИВ и, наверно, поэтому - зелёные, как,
в общем, любая нейтральная дерьмократическая партия. Неужели же, вы,
настолько грамотный в ситуации на Украине, всё-же отстаиваете и будете
отстаивать дальше принцип власти большого , среднего и мелкого капитала,
напрочь забывая о народе? Или
придерживаетесь так называемого, принципа умеренного капитализма? А тогда
надо справедливо делится. Зелёные же, ни с кем не делятся, и Оберег Природы
в их нынешних заявках звучит, как: "А кто даст больше!?"
Я тут, на досуге, полистал кое-чего, прикинул кое-что к носу.
Картинка-мозаика-то и складываться начала. Это, я, к ситуации на Украине, в
Молдавии и Румынии. И, уж, конечно, Венгрия, Чехия, Словакия и Польша.
Болгарии тоже место нашлось и, что интересно, Иран, Афган и Бен Ладен на
своём месте оказались.И самое главное - Балканы ! А я, дурак, смеялся в своё
время над хохляцкими миротворцами. Не все у нас дебилы. Иногда мыслят на
перёд.
А знаете, что натолкнуло - наша с вами беседа по поводу поведения Буша и
Путина. Тут же к месту оказался и двадцатилетний застой в космических
программах, И "официальные" обьяснения международного терроризма, и резкий
экономический китайский всплеск. И то, что Америка, по своей сути, так
сказать, постпроизводственная или посткапиталистическая, уже, страна, с
новейшей системой управления капиталами, и нынешняя попытка Европы, с её
Евро, поколебать власть доллара на мировом рынке, и неуклюжие попытки
официальной прессы и биржи обьяснить это.
Но это отдельная и очень обширная в информационном смысле, тема. И одними
намёками тут не ограничишься. (3) Но это в будущем, а пока, пример
продавшей всё и вся Венгрии, теперь запускающей щупальца в территорию и
землю Закарпатья, у нас должны быть на первом месте.
Ибо, ни ваш завод, ни ваш сайт, не избавят вас в ближайшем будущем от новых
налогов и новых непредвиденных расходов расходов, если отменят мораторий на
продажу земли. Закарпатье, в своей основной территории, как административная
единица - не нужна никому. Украина, если придётся, а предпосылки уже есть,
поделится на ПОБЕРЕЖНЫЕ. И только чудо её спасёт!
(4) А вот Закарпатью, как региону, будет полный АМБЕЦ. А это и
есть ближайшие планы советника президента, нашего земляка. Вернее, он их
осуществляет, не бесплатно, конечно, являясь человеком президента, по его же
словам. И шахта - это туда же! Если ещё не поздно! Леса сведены на ноль -
куда смотрели зелёные - туда же, куда и сейчас, не находите?. Под остатками
государства и не надолго, останется Мукачево, Батево,Чоп! Кем будем Мы?!!!!!
Комментарии:
(1) Вы верите Пете? Еще так и не научились видеть дела, а не слова?
Не от вас «спёр» Петро Симоненко идею о народном контроле – это он, пожалуй, вспомнил о народном контроле при Советской власти, деградировавшей и разлагавшейся от коррупции. Не спас народный контроль от развала Советскую власть, не сможет он оказывать какого либо влияния и на выполнение своих обязанностей политиками в Украине.
(2) Знаете, Вы задаете странные вопросы... Зайдите на завод, да поспрашивайте старых рабочих, пусть сами обо мне расскажут и о моем восприятии мира и понятии о справедливости.
Вам, оказывается, еще крупно повезло – в подтверждение своей правоты И.И. разрешил вам зайти на его завод и поспрашивать рабочих, а когда я задавал ему «странные вопросы», так тогда оказалось достаточно мнения одного личного водителя.
Ну, а насколько свободно будут выражать свое мнение, полностью зависящие люди от владельца завода – вот это большой вопрос!
(3) Знаете, каждый должен
делать то, что ему под силу. А венгры - сами разберутся, поверьте.
Социки там на следующих выборах станут посмешищем, а не властью.
Ну и что с того, если у Венгрии к власти снова придут так называемые Молодые Демократы – разве вы не помните, с какими скандальными обвинениями их отстранили от власти.
(4) Не будет. Выйдем, если надо, на улицы
и выгоним дураков.
Вы думаете, что в 2004-м у нас все за бабки выходили?
Надеюсь, вы знаете о технологии цветных революций, по которой была совершена и Оранжевая революция в 2004 году в Украине, должны вы понимать и какие цели здесь преследовались. Участвовали, конечно, в революции и наивные люди, так сказать, по зову сердца, только вот теперь эти наивные люди на примере нашего Демо, ставят кресты на своих «аватарах» от разочарования.
Вашу тревогу о нашем Закарпатье я полностью разделяю – в случае развала Украины, так как вы это описали, нас ожидает самая незавидная участь. И нашей области как никакой другой, нужно сильное украинское государство, которое бы не разрывалось нашими кланами на части, под разными надуманными предлогами.
Уважаемый Александр!
Безусловно, в вашем маленьком рассказе вы не смогли передать всего, что вы думаете по поводу существования украинского государства на нашей, становящейся все теснее планете Земля. Из вашего рассказа видно, что вы мыслите глобальными категориями. Если сравнить уровень вашего мышления и вашего уважаемого собеседника – Ивана Ивановича, то я нахожу, что вы мыслите более масштабно, о себе я из скромности пока умолчу. Могу сказать вам только одно – когда я творил мою схему проведения выборов, мне хотелось, чтобы думающие люди могли самостоятельно, без помощи наших клановых партий, воплощать в жизнь свои представления о порядке вещей в нашем мире.
Я предложил мой вариант, а вам самому надо решать – понесете вы ваши убеждения как нищий проситель к куму Петру или же, как Сизиф, потолкаете их сами наверх.
30 сентября 2007 г.
19 октября 2007г.
Не перестаю удивляться, как наши люди, так званные интеллектуалы, могут тратить много времени на обсуждение неблаговидных деяний украинских политиков, на копание в их «грязном белье». И в тоже время не уделять никакого внимания здравым рассуждениям, требующих уже каких-то творческих усилий человеческого ума – не просто пережевывать информацию, а делать из нее какие-то выводы на будущее. Самый свежий пример этому я наблюдаю на форуме Зеркало Недели, где идет обсуждение темы: «Антипартійна думка» - Зачем народу политические партии?
Автор темы привел сильную статью об украинских партиях и она не вызвала в людей практически никакой реакции. Я решил разместить эту статью на моем сайте. Потому, что мой вариант избирательной системы именно для того был и задуман, чтобы исправить ту ситуацию с политическими партиями в Украине, о чем так хорошо описал Петро Онищук.
Возможно, эта статья Петра Онищука поубавит в кое-кого интереса к политическим партиям в Украине, и они сделают для себя выводы, что надо все-таки начинать думать самостоятельно.
Політичні партії сучасної України: між клановою системою та феодальним утворенням
Петро Олещук, для УП
11 октября 2007 года
Що таке політичні партії і навіщо вони створюються? Більш просте і більш складне питання важко придумати. Простота його полягає у тому, що будь-яка партія створюється, насамперед, для завоювання та утримання влади. Складність цього ж питання зумовлюється необхідністю пояснити, для чого потрібна складна структура, фіксоване членство, значні капіталовкладення, якщо основне завдання може бути вирішене і без усіх цих атрибутів. Не варто забувати, що партія виконує одну важливу соціальну функцію – вона забезпечує легітимність претензій на владу тих чи інших суспільних кіл.
Будь-яке організаційно-оформлене у формі партії "угрупування" - це вже не просто збіговисько сумнівних елементів, а, насамперед, претенденти на "вираження" інтересів тих чи інших соціальних груп, на основі підтримки яких і вирішується основне завдання – можливість прийти до влади і якомога довше там утриматися. Тому ще недавно партії плодилися в Україні у нескінченній кількості. Зараз цей процес дещо затримався, що зумовлено, насамперед, переходом держави до виборів за пропорційною системою, однак навіть непарламентські партії не поспішають згортати свою діяльність. На це є ряд причин, що полягають у самій сутності українського партійного будівництва. Якщо спробувати пояснити, що таке політична партія в Україні, то, мабуть, найвдалішою та найоптимальнішою аналогією можна було б запропонувати феодальну державу.
Як і будь-яке феодальне суспільство українська партія – це жорстко поділене на "стани" утворення. Існують "касти" представників еліти і "звичайного народу", перехід між якими, звичайно, не виключений повністю, але зведений до мінімуму. Безперечно, що за певних умов спритний "холоп" може стати "паном", але це украй рідкісний виняток. Здебільшого ж партійна еліта – це закрита система. Причому, набагато поширенішим є перехід із складу одної партійної еліти до іншої, ніж кар'єрний ріст в межах однієї партії. Досить згадати численні приклади "розколів", "об'єднань", "переходів" політиків із однієї партії до іншої. Значна частина вітчизняних політичних діячів встигла за роки незалежності побувати у найрізноманітніших політичних утвореннях. Причому, в разі переходу "бонзи" з однієї партії до іншої йому часто гарантоване високе положення у відповідній ієрархії. Сумлінна ж робота на низових рівнях не гарантує не те що положення, а взагалі будь-якого просування по щаблям внутрішньопартійного росту. Причина цього у жорсткій майновій диференціації всередині українських партій. Могутність партійної еліти базується, насамперед, на її фінансово-економічній потужності.
Так само як середньовічні феодали контролювали основне багатство – землю, що і зумовлювало їх високий статус, то сьогоднішні українські партійні "бонзи" контролюють фінансові потоки, за рахунок яких і існують політичні партії. Відповідно, за таких умов партійний статус вимірюється розміром гаманця, а той, хто платить за музику – той і диригує оркестром. Виступити проти них – значить обірвати джерела існування партії. Тому, зрештою, за формальної наявності внутрішньопартійної демократії, реально все вирішують грошові мішки. За таких умов ідеологія – це елементарна форма самообману і обману виборців, оскільки і "ліберали", і "консерватори", і "соціал-демократи" мають однакову соціальну структуру, розшарування і керують задоволенням своїх власних бізнес-інтересів. На наступному після "магнатів" щаблі партійного керівництва знаходиться "дрібне дворянство" а також "особисті холопи" вищих магнатів. Вони не є фінансово незалежними, а тому не можуть відігравати більш-менш самостійної ролі. Однак доступ до еліти дозволяє їм певним чином впливати на процес, якщо не прямо, то, принаймні, опосередковано. Якщо "холоп" буде вправно служити, то він може розраховувати на "дворянство", тобто на місця у центральному апараті або у якомусь органі місцевого самоврядування. Однак, якщо у нього немає впливового покровителя або власних матеріальних ресурсів, то він ніколи не перейде певної межі, ніколи не стане більш-менш впливовим діячем. Інколи украй вправні та віддані "холопи" опиняються на досить впливових посадах, якщо їх "керівництву" вигідно тримати там несамостійну фігуру, однак це, знову ж таки, виключення, що лише підтверджують правила. Нарешті, на найнижньому щаблі "народ", тобто рядові члени партії. Як феодалам потрібні залежні селяни, що забезпечують їх усім необхідним, так і будь-якій українській партії потрібна максимальна кількість членів, що і перетворюють її, власне, на партію.
Як у феодальному суспільстві залежні селяни не вирішують нічого, так і в партії, членами якої вони є, рядові партійці виконують роль "масовки" або "декорацій". Спираючись на них, партійна еліта досягає своїх цілей, прагнучи, при цьому, якомога більше "взяти" і якомога менше "дати". Феодальні аналогії можуть бути продовжені. Так лідер сучасної української партії – типовий феодальний монарх, що править одноособово, однак змушений прислуховуватися до найбільш заможних "графів" та "герцогів". Водночас, у сучасній українській партійній еліті згуртування здійснюється, насамперед, на основі кланових та крівно-родинних стосунків - поширене явище, коли, наприклад, кілька представників однієї родини проходять до складу Верховної Ради від однієї політичної сили. Отже, за своєю структурою сучасні українські партії – це квазі-феодальні утворення. Іншого і бути не може, у суспільстві, де основна маса населення – це деморалізовані люмпени.
Низька якість життя, відсутність умов для більш-менш повноцінного розвитку особистості, навмисне прищеплення громадянам псевдо-цінностей та спотвореного світогляду породило ці квазі-демократичні утворення. Людина не може думати про захист своїх громадянських прав до того, як зможе задовольнити свої елементарні потреби, пов'язані з фізичним виживанням. Тому в Україні переважно відсутній прошарок Громадян, що, значною мірою, у цивілізованих країнах відповідає у соціальному плані т. зв. "середньому класу". Допоки структура українського суспільства не зазнає принципових змін, ми матимемо феодалізовані партії, між якими та їх виборцями наявна величезна прірва. І жодні перевибори, жодні політичні шоу, на які так багата Україна, не змінять цієї ситуації.
И еще статья из этой же темы форума Зеркало Недели – здесь речь идет о России, но в Украине творится то же самое:
Коррупция в
российских политических партиях
(Анализ. Технологии. Последствия)
В конечном счете, борьба с коррупцией в политике, если относиться к ней не пропагандистски и демагогически, а системно, оборачивается работой по реформированию всей системы политических партий и организаций, их взаимоотношений с государством и обществом. Речь идет, таким образом, о движении к новой политической системе.
